«Майбутнє сидить у студентських рядах»: виступ Ігоря Цигвінцева на конференції про державність

Ігор Цигвінцев, аспірант Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України та співробітник Інституту прикладної педагогіки, взяв участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль і значення освіти у збереженні і розвитку української державності», що відбулася 27 листопада 2025 року. Конференцію організували департамент гуманітарної політики Вінницької облдержадміністрації спільно з сімома закладами освіти: Вінницькою академією безперервної освіти, Вінницьким гуманітарно-педагогічним коледжем, Барським гуманітарно-педагогічним коледжем ім. Михайла Грушевського, Луцьким педагогічним коледжем Волинської обласної ради, Чортківським гуманітарно-педагогічним коледжем ім. Олександра Барвінського, Уманським гуманітарно-педагогічним фаховим коледжем ім. Т.Г. Шевченка та методичним об’єднанням закладів фахової передвищої освіти Вінницької області. До участі були запрошені викладачі, науковці, докторанти, аспіранти, студенти, вихователі, учителі та управлінці освіти – фактично вся широка екосистема української педагогічної спільноти.

У межах конференції Ігор Цигвінцев представив доповідь «Освіта як спосіб не зруйнувати державу власноруч». У стислій версії його виступ зосереджувався на думці, що освіта – це «інституція повільної дії», яка визначає життєздатність держави не сьогодні, а через двадцять-тридцять років. Він наголосив, що кризи освіти подібні до підземних тріщин: вони довго не помітні, але з часом здатні підірвати цілу конструкцію державності. Водночас правильні рішення в освіті працюють як «вакцина від політичної деструкції», формуючи покоління, здатне до критичного мислення, відповідальності та складних рішень.

Доповідач підкреслив, що якість педагогічної освіти визначається не тільки програмами чи фінансуванням, а передусім людьми, які або дисципліновано відтворюють професійну культуру, або дозволяють їй розчинитися в імітаціях. Він звернув увагу на глобальну кризу вчительської професії, дефіцит педагогів, міграційні та воєнні виклики для української освіти й особливу місію педагогічних університетів як інституцій, що фактично «тримають майбутнє країни». Саме тому відповідальність викладача, на його думку, є не романтикою, а елементом національної безпеки.

Школа може бути вакциною проти політичної деструкції.
А може — ідеальним середовищем для її вирощування.

Участь ІПП у цьому заході стала важливою частиною нашої місії – підтримувати розвиток педагогічної думки, об’єднувати професійну спільноту та посилювати роль освіти як стратегічного ресурсу української державності.

Поділіться цим дописом

Інші дописи

Іммануїл Кант і прикладна педагогіка: як виховати дитину, якій не потрібен наглядач

🧭 Картка філософа Ім’я та епоха: Іммануїл Кант, XVIII ст. (1724–1804) Педагогічна лінза: Категоричний імператив як внутрішній моральний компас — дитина вчиться діяти не з

Читати далі

Марк Аврелій і прикладна педагогіка: як навчити дитину обирати свою реакцію, а не бути її заручником

🧭 Картка філософа Ім’я та епоха: Марк Аврелій, II ст. н.е. (121–180 н.е.) Педагогічна лінза: Внутрішня дисципліна і стійкість через рефлексію — здатність зупинитися, подивитися

Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *