6 шкільних заборон з різних країн: що вони розповідають про саму школу

Майже в кожного з нас є спогад про шкільне правило, сенсу якого ми так і не зрозуміли. Комусь не дозволяли писати зеленою ручкою, комусь забороняли виходити на подвір’я під час перерви, а хтось досі пам’ятає перевірку довжини спідниці лінійкою.

Здається, що це дрібниці минулого. Проте школи в різних країнах і сьогодні ухвалюють правила, які викликають подив у батьків, учнів і журналістів. Ми перевірили за відкритими джерелами шість таких історій і залишили тільки ті, що підтверджуються публікаціями місцевих і національних медіа.

У кожній із них цікавіша за саму заборону причина: що саме дорослі намагалися захистити і чи вдалося їм це зробити.

Навесні 1990 року мультсеріал «Сімпсони» щойно завершив перший сезон, а футболки з Бартом продавалися мільйонами. На найпопулярнішій було написано, що він відстає в навчанні й пишається цим. Директори кількох шкіл у штатах Огайо, Мічиган та Іллінойс заборонили приходити в такому одязі на уроки.

Аргумент звучав просто: школа не може схвалювати гасло, яке робить неуспішність приводом для гордості. Діти побачили в забороні інше: дорослі сприйняли жарт буквально. Футболки від цього стали тільки бажанішими.

Педагогічний наслідок тут очевидний. Коли ми забороняємо символ, а не говоримо про те, що він означає для дитини, символ набирає ваги. Розмова про те, чому смішно бути «невдахою з гордістю», дала б учням більше, ніж перевірка одягу на вході.

У грудні 2015 року приватна квакерська школа Friends’ Central у передмісті Філадельфії вилучила роман Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна» з програми одинадцятого класу. Частина учнів сказала, що їм важко працювати з текстом, у якому постійно повторюється расова образа. Адміністрація вирішила, що втрати для спільноти більші за користь від вивчення книжки.

Суперечка про цей роман триває в США десятиліттями. У 2011 році одне з видавництв навіть випустило версію, де образливе слово замінили на «раб», і це викликало нову хвилю дискусій.

Історія показова тим, що в ній немає простої правильної відповіді. Школа почула учнів, і це цінно. Водночас складний текст зник із уроку саме тоді, коли поруч був учитель, здатний допомогти його прочитати. Знайомі запитання постають і перед українською школою, коли ми вирішуємо, як читати з дітьми твори про насильство, війну чи приниження.

Восени 2015 року директорка технічного інституту в місті Авеццано (регіон Абруццо) заборонила приходити до школи у взутті на підборах, вищих за чотири сантиметри, а також у шльопанцях і на платформі. Пояснення стосувалося безпеки. Авеццано лежить у сейсмічно активній зоні: землетрус 1915 року зруйнував місто і забрав близько тридцяти тисяч життів, а 2009 року постраждала сусідня Л’Аквіла.

Логіка зрозуміла: у нестійкому взутті важко швидко вийти з будівлі. Проте учні й учителі поставилися до розпорядження скептично. Італійські медіа цитували учня, який радив спершу як слід опалити школу.

Нам, українцям, цей сюжет ближчий, ніж може здатися. Ми добре знаємо, що таке швидко спуститися в укриття під час повітряної тривоги. І знаємо, що правила безпеки працюють тоді, коли діти розуміють їхній сенс і бачать, що дорослі подбали про головне: про саме укриття, тепло, воду, зв’язок.

Гімназія імені Ельзи Брендстрем в Обергаузені (земля Північний Рейн-Вестфалія) відмовилася від класичних домашніх завдань. Школа працює в режимі повного дня, уроки тривають до четвертої години. Вправляння перенесли в навчальний час, а для самостійної роботи виділили окремі години в розкладі.

За словами керівництва школи, спочатку опиралися саме батьки. Домашнє завдання було для них способом бачити, що відбувається на уроках, і без нього вони відчули втрату контролю.

Дослідження тут дають стриману картину. Джон Гетті, узагальнивши сотні метааналізів, дійшов висновку, що в початковій школі вплив домашніх завдань на успішність дуже малий, а в старшій помітно вищий. Тобто важить якість і вік, а не сам факт завдання. Для українських учнів 5–6 класів, які частину навчального часу проводять в укриттях або за екраном, питання обсягу домашньої роботи аж ніяк не теоретичне.

У січні 2023 року школа Hylands у Челмсфорді (графство Ессекс) повідомила батькам, що учням заборонено будь-який фізичний контакт: обійми, тримання за руки, штовханину. Романтичні стосунки в стінах школи також потрапили під заборону. Адміністрація пояснила це безпекою дітей і бажанням, щоб у школі вони зосереджувалися на навчанні.

Частина батьків назвала правило архаїчним. Їхнє заперечення було змістовним: якщо школа прибирає будь-який дотик, вона не вчить відрізняти доречний контакт від недоречного. А вміння сказати «мені так некомфортно» і почути це від іншого формується тільки у взаємодії.

Тут видно типову пастку. Правило, написане через кілька важких випадків, поширюється на всіх і забирає разом із ризиком ще й корисний досвід: підтримати друга, який плаче, чи привітати команду після перемоги.

У японських школах десятиліттями діяли так звані «чорні правила» (буракку косоку). Вони вимагали, щоб учні мали чорне пряме волосся, забороняли окремі зачіски і подекуди визначали навіть колір спідньої білизни. Дітям із природно каштановим волоссям доводилося його фарбувати або доводити, що колір справжній.

З 1 квітня 2022 року управління освіти Токіо скасувало п’ять таких вимог приблизно у двохстах державних старших школах столиці. Серед скасованих: обов’язкове чорне волосся, заборона стрижки з короткими боками і правило про колір білизни. Змінам передували роки публічних дискусій.

Ці правила виникли як спосіб підтримувати порядок. З часом причина забулася, а правило лишилося і почало жити власним життям. Це, мабуть, найважливіше спостереження з усіх шести історій: заборону легко запровадити і дуже важко переглянути.

За кожним правилом стоїть страх дорослих. У випадку з футболками це страх втратити авторитет. Із романом Твена: страх образити. З підборами: страх перед стихією. З обіймами: страх перед скаргами та судами. Страхи справжні, і зневажати їх не варто.

Проблема починається там, де заборона підміняє розмову. Дослідники мотивації Едвард Десі та Річард Раян показали, що люди, зокрема діти, краще дотримуються правил, сенс яких їм пояснили і в обговоренні яких вони мали голос. Правило без пояснення сприймається як контроль, і тоді енергія дитини йде на те, щоб його обійти.

Є й другий наслідок. Кожна заборона, якої школа не здатна дотриматися послідовно, знецінює всі інші. Якщо за підбори роблять зауваження через раз, учні роблять висновок про правила загалом.

  • Назвіть проблему, а не предмет. Заважає не телефон чи футболка, а те, що діти не слухають одне одного або ображають. Від формулювання залежить рішення.
  • Поясніть причину мовою учнів. Одного речення «так безпечніше під час евакуації» часто досить, щоб правило перестало здаватися примхою.
  • Запитайте дітей і батьків до ухвалення. Учнівське самоврядування і батьківська рада можуть побачити наслідки, яких адміністрація не помітила.
  • Перевірте, чи зможете дотримуватися правила щодня. Якщо ні, краще його не запроваджувати.
  • Призначте дату перегляду. Правило, яке через рік ніхто не може пояснити, варто скасувати або переписати.
  • Залиште місце для винятків. Дитина, яка обіймає засмучену однокласницю, не порушниця.

Шкільні правила потрібні. Діти почуваються спокійніше там, де межі зрозумілі й однакові для всіх, і це підтверджують як дослідження, так і щоденний досвід учителів.

Проте список заборон завжди розповідає і про дорослих, які його складали: чого вони бояться, кому довіряють і чи готові пояснювати свої рішення. Тому перечитати шкільний статут очима учня корисно бодай раз на рік.

Добре правило можна пояснити дитині одним реченням, і після цього пояснення вона погодиться, що воно чесне.

Джерела

  • Jake Rossen. The Great Bart Simpson T-Shirt School Ban of 1990. Mental Floss, 2019.
  • Suburban Philly high school removes «Huckleberry Finn» from curriculum. WHYY, грудень 2015.
  • Italian school bans heels over «earthquake fears». The Local Italy; ANSA, жовтень 2015.
  • Eine Chance für begabte, aber benachteiligte Schüler: das Ganztags-Gymnasium. News4teachers, липень 2013.
  • Essex school bans physical contact and relationships between pupils. LBC; The Daily Telegraph, січень 2023.
  • Tokyo loosens strict public school uniform rules. NPR, 1 квітня 2022.
  • John Hattie. Visible Learning. 2009.

Поділіться цим дописом

Інші дописи

Філософія

Б’юн-Чул Хан і прикладна педагогіка: чому право на паузу — не лінь, а найважливіша навичка сучасної дитини

🧭 Картка філософа Ім’я та епоха: Б’юн-Чул Хан, XXI ст. (нар. 1959, активний сучасний філософ) Педагогічна лінза: Суспільство втоми і право на паузу — сучасна

Читати далі
Філософія

Карл Поппер і прикладна педагогіка: як навчити дитину шукати не підтвердження, а спростування — і чому це робить її розумнішою

🧭 Картка філософа Ім’я та епоха: Карл Поппер, XX ст. (1902–1994) Педагогічна лінза: Фальсифікація і відкрите суспільство — навчити дитину не шукати підтвердження своїм переконанням,

Читати далі
Філософія

Жиль Дельоз і прикладна педагогіка: як навчити дитину мислити без шаблону — і чому це важливіше за «правильну відповідь»

🧭 Картка філософа Ім’я та епоха: Жиль Дельоз, XX ст. (1925–1995) Педагогічна лінза: Ризоматичне мислення і творчість без шаблону — навчання як не-лінійний, не-ієрархічний процес;

Читати далі
Філософія

Людвіг Віттгенштайн і прикладна педагогіка: чому дитина, яка не має слів, не може зрозуміти себе

🧭 Картка філософа Ім’я та епоха: Людвіг Віттгенштайн, XX ст. (1889–1951) Педагогічна лінза: Межі мови як межі світу — те, що дитина може назвати словами,

Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *