Вчора, 27 жовтня, колектив Інституту прикладної педагогіки традиційно долучився до написання Радіодиктанту національної єдності. Хоча ми працюємо у різних містах і навіть областях, сьогодні нас об’єднала одна мета — звучання українського слова.
Кожен співробітник писав диктант у своєму місці, але всі ми відчували себе частиною великої спільноти, для якої мова — не просто засіб спілкування, а простір пам’яті, культури й гідності.
Інститут підтримує такі ініціативи, адже вони формують не лише мовну культуру, а й педагогічну спільність — ту, що ґрунтується на повазі до українського слова, на цінності освіти як чинника єдності та на розумінні, що мова здатна поєднувати навіть тих, хто фізично далеко один від одного.
Одне від дня вчорашнього: залишився певний осад — і від самого процесу диктування, і від не надто вдалого тексту, який, з огляду на час війни, хотілося б почути більш натхненним.
Але головне інше: ми, у своєму об’єднанні, писали Диктант єдності задля нашої Перемоги — з вдячністю і шаною до захисників України, завдяки яким ми маємо можливість писати, думати, творити й говорити українською.
