Виховання дитини — це завжди спільна справа сім’ї та школи. Здається очевидним: батьки хочуть найкращого для своїх дітей, а вчителі щодня вкладають у них знання та час. Проте іноді саме дорослі створюють найбільші перешкоди у цій співпраці. Несвідомо чи навмисно вони підривають авторитет педагога — і в результаті страждає не лише вчитель, а насамперед сама дитина.

Ми вирішили описати  типові ситуації, у яких батьки роблять «ведмежу послугу» своїм дітям, і пояснити, як уникнути цих помилок.

Коли батьки «вчать учителя»

Найчастіше так поводяться дорослі з педагогічним дипломом або хоча б «суміжною» освітою. Особливо якщо мама чи тато мають ступінь з філології, то кожен урок української мови в очах сім’ї перетворюється на тест для вчителя. Вони підказують, виправляють, вказують, як треба викладати.

У підсумку страждають усі: батьки розчаровуються, бо вчитель не діє за їхніми інструкціями; педагог почувається знеціненим; а дитина перестає любити предмет і асоціює його з постійними конфліктами дорослих.

Коли нове здається загрозою

Є батьки, для яких будь-яке відхилення від плану викликає паніку. Якщо урок проходить не за шаблоном, якщо діти малюють, дискутують чи експериментують — це «хаос». Такі дорослі переконані: контроль і дисципліна понад усе, інакше навчання «розвалиться».

Це тягнеться ще від радянських часів, коли головне було «сидіти рівно і писати правильною рукою». У результаті педагог вимушений відмовлятися від творчих ідей, щоб «заспокоїти» батьків. А діти втрачають здатність фантазувати й сприймають школу як місце, де все заборонено.

Коли будь-яка помилка — «доказ некомпетентності»

Недовіра до вчителя може набувати крайніх форм: приховані записи уроків на телефон, постійні скарги на «несправедливість» чи «неграмотність». У такій атмосфері дитина вчиться підозрювати педагога, виправляти його і навіть висміювати перед класом.

Якщо ж учитель намагається поставити учня на місце, знову втручаються батьки: скарги до адміністрації, вимога «розібратися». І що бачить дитина? Що авторитет педагога можна легко зруйнувати, варто лише покликати дорослих на допомогу.

Коли школа має бути «як раніше»

«У нас у школі було краще! Чому тепер усе не так?» — знайома фраза? Ностальгія за «старими добрими» методами змушує батьків вимагати повернути класичні твори, диктанти «на дві сторінки» чи матеріал «змістовніший, як колись».

Але сучасна освіта змінюється, адже світ вимагає інших компетентностей. Дитина, яку навчають «по-старому», ризикує залишитися у минулому: без гнучкості, критичного мислення й сучасних навичок.

Коли оцінки важливіші за знання

Є сім’ї, де щодня перевіряють електронний журнал. Будь-яка «двійка» — трагедія, будь-яка «дванадцятка» — підозра. І що виносить дитина з такої атмосфери? Що головне у школі — не розуміння, не цікавість, не розвиток, а цифра у клітинці.

Це призводить до тривожності й знецінення знань. Учень перестає бачити сенс у навчанні, бо все одно вдома обговорюватимуть лише оцінки, а не те, що він зрозумів і спробував.

Коли будь-який привід — для скарги

Сьогодні стало модно одразу звертатися «вище»: до адміністрації, департаменту чи навіть контролюючих органів. Не перевірив зошит? Жарт не сподобався? Голос підвищив? — скарга готова.

Здавалося б, батьки захищають свою дитину. Але насправді вони вчать її, що авторитет учителя нічого не вартий, що його завжди можна «прибрати». Така модель підриває саму ідею шкільної спільноти, де має бути довіра й співпраця.

Чому це небезпечно

Коли дитина бачить, що мама і тато систематично знецінюють учителя, вона втрачає відчуття поваги до школи. У класі головними стають не знання й дисципліна, а чужі емоції та скандали. Звідси — байдужість, конфлікти, відсутність мотивації.

Як діяти батькам

• Пам’ятати, що вчитель — професіонал, який має досвід і методику.
  
• Не чекати миттєвих результатів: педагогіка працює на відкладений ефект.
  
• Спілкуватися напряму з педагогом, а не через адміністрацію чи скарги.
  
• Давати свободу: не всі методи зрозумілі одразу, але саме вони формують розвиток дитини.

Замість висновку

Видатний педагог Василь Сухомлинський писав:

«Без довіри між учителем і батьками неможливе виховання дитини»

Ця довіра починається з простого: з поваги одне до одного. І якщо батьки трохи менше критикуватимуть і трохи більше слухатимуть, то вчителям буде легше працювати, а дітям — рости у здоровому шкільному середовищі.